Мама старенька стоїть на воротах. Від сліз солених її очі печуть. Чекає дітей, у щоденних турботах, а діти невдячні додому не йдуть. Бо нічого в світі краще нема, як на тебе чекає ще мати жива! Відвідай її хоч раз у неділю, бо стомлена мама плекає надію. Коли ти прийдеш і мама зрадіє, тобі все простить і все зрозуміє. Ніхто так невміє як мама простити. Дай їй Боже, ще трохи прожити!Приїжджайте до мами у вільну хвилину. Бо роки летять, летять без упину. Любіть свою маму коли ще жива!! Бо колись схаменетeсь, а її вже нема......
Матуся, ненька... Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо вічно цілувати її руки, які підтримували нас у години родості і печалі. Благослови ж нас Боже, бути гідними дітьми матерям нашим. Дай нам розуму послужити їм!!! Дай нам сили і наснаги оберегти й заступити їх у лиху годину...
