До Київської Трьохсвятительської духовної семінарії завітали брати із Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата, які представили свої розважання над Страстями Христовими, які дозволили всім у часі половини Великого посту вкотре глибше застановитися над дорогою Ісусових терпінь.

    «Сьогодні, розважаючи над страстями Христовими, ми пройшли з Ісусом Його хресною дорогою. І напевно кожен з нас зміг себе побачити в одному із персонажів: Петра, який йшов позаду, ховаючись від сорому, бо відрікся Христа, катів, які Його бичують, чи байдужої сторожі. Подібно і ми, коли гордуємо християнськими цінностями, або не хочемо подати руку допомоги нашому ближньому, зневажаємо і ранимо Господа. Будьмо ж як Марія та інші праведні жінки, які попри небезпеку йшли за Христом і залишалися з Ним» - звернувся до братії з настановчим словом віце-ректор КТДС прот. Андрій Чорненко.

    І справді, кожен з присутніх на цьому дійстві зміг подумки перенестися у ті нелегкі миті агонії Богочоловіка, коли сам Господь приходить з великої своєї любові до нас грішних і складає самого себе у цілопальній жертві хреста. Кожної хвилини ми можемо почути цей голос Божий, чи побачити повний смутку, але водночас лагідний і всепрощаючий погляд Його очей. Лише варто поглянути навколо і зрозуміємо, що маємо безліч нагод і можливостей стати Симоном з Киринеї та допомогти Ісусові нести тягар наших гріхів. «Хто хоче йти за мною, нехай відречеться самого себе і йде за мною» - каже Господь. Не варто шукати якихось особливих моментів, чи погідних обставин життя. Потрібно тільки любити і ділитися любов’ю з іншими, нести у світ тепло віри, надії та щирості, потрібно залишатися людиною і слідувати за Ісусом, бо як каже апостол Павло у посланні до римлян: «Хто нас може відлучити від Христової любові? Горе, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? … Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто нас полюбив» (Рим. 8, 35-37).

    На закінчення о. Андрій подякував ректору Івано-Франківської духовної семінарії прот. Олександру Левицькому за тісну співпрацю між нашими семінаріями, братам-семінаристам, а також усім присутнім, та висловив сподівання на подальшу міцну дружбу обох семінарій на славу Божу і добра народу.

    Варто зазначити, що брати з Івано-Франківська також представили дане розважання  в Патріаршому Соборі та парафії Миколая Чудотворця в м. Києві, а також у жіночій колонії м. Чернігів.