Радісні очі, які дякують мамі і татові за життя. Веселий сміх, приємна усмішка, красиві оченята, безтурботність у всьому маленької дитини, показує наскільки сильно Бог любить своє творіння.

   Батько і мати живуть з Богом і плодом їхньої любові є дитина. Нажаль не так прекрасно все є, коли бракує справжньої любові. Інколи майбутня мама шукає не любові, але статевих стосунків, які обертаються тільки навкруги свого „Я”. Через брак материнської любові, виноватою стає невинна дитина. Вона появляється тоді, коли її зовсім ніхто не очікує. Вихід один. Треба робити аборт! Дитині тільки що дали життя і вже потрібно його забрати. Від Господа Бога походить кожне людське життя, і тільки Він один може дати життя і має право його відібрати. Мама навіть не знає якою красивою дитина буде, що подарує їй! Не розуміє великого дару. Для неї ще закрите поняття любов через гріх, який її засліплює. 

   Якщо мама все таки вирішить через важкі муки залишити дитину при житті, дитина всеодно не була плодом любові батьків. Батько і мати до цього моменту можливо були ледь знайомі. Важко буде мамі і татові, відповісти своїй дитині на запитання: „Як ви познайомилися? Скільки часу були разом? Коли вирішили поженитися? „Це питання, яких вони будуть уникати. Бо гріх поміняв місцями людську природу.

   Звичайно у будь-якому випадку аборт є важким гріхом, який кличе про помсту до неба. Аборт - це великий злочин і тяжкий гріх супроти Бога, дитини і матері дитини. Мама свідомо і добровільно вбиває свою дитину, а після цього хоче жити довго і щасливо. Наївні люди! Цих дітей вбивають найрідніші їм люди, які б мали їх захищати. Свята Церква вчить, що дитина від самого зачаття має безсмертну душу. Тож убити її в лоні матері – це те саме, що позбавити її вступу до неба, бо вона гине без святого Хрищення. На Страшному Суді вона буде обвинувачувати свою злочинну й негідну матір. І тоді Господь запитає кожну матір, яка з кровю на руках своєї дитини: „Негідна мати! Де твоя дитина?” Яке коротке задоволення у статевих стосунках, а скільки зла приносить!

   Коли мама вбиває дитину, не задумується над тим, що у новому житті вона знову з нею зустрінеться, але в інший спосіб. Можливо ця мить буде зовсім короткою, але настільки болючою!

   Бог матерям подарував великий дар, приносити життя на світ. Віруюча мати радо приймає життя дитини у своєму лоні. Вона дякує Всевишньому за дар життя, цінить його і береже. Дитина - це щастя і радість, а не прокляття. Вона стає прокляттям тоді, коли батьки вбивають її. Колись не благословенними вважали тих жінок, котрі не могли народити дітей, а великим благословенням було для тих, хто мав їх багато. Не потрібно спішити зі статевим життям, бо чим достигліший овоч, тим він солодший. На все свій час.

   Нехай дитина радує тебе так, як ти чарував і приносив радість своїм батькам. Бо бути матірю – великий привілей, даний Богом. Тому кожна мати тоді буде щасливою, коли свідомо й добровільно, маючи в лоні дитину, з великою вірою та любовю співпрацюватиме з Богом і Його планами. І тільки тоді у кожній справі буде панувати мир і Боже благословення.

                                                                                                                         Ігор Посоленик