Марійська набожність «знаходить вираження в різних знаках: санктуаріях, капличках, творах мистецтва, і, передовсім – в молитві Святої Вервиці, якою Божий люд складає подяку за дари, які неустанно отримує за заступництвом Пресвятої Марії, якого просить у своїх численних потребах». На це звернув увагу Святіший Отець Венедикт XVI, промовляючи з нагоди проказування Вервиці в папській базиліці Santa Maria Maggiore, яку він відвідав. ввечері. Молитва відбулася з ініціативи Єпископської Конференції Італії і була присвячена 150-й річниці об’єднання країни.

        Папа зазначив, що молитва, вершиною якої є літургія, означає приготовляти простір для Бога, дія Якого вчиняє нас учасниками історії спасіння. «Ця базиліка – перша на Заході, присвячена Пречистій Богоматері. Коли я до неї входив, – сказав Венедикт XVI, – я думками повернувся до першого дня 2000 року, коли блаженний Іван Павло ІІ відкрив її Святі Двері, вручаючи Ювілейний рік Пресвятій Марії, щоб Вона чувала над тими, які визнавали себе паломниками благодаті й милосердя. І ми самі сьогодні не перестаємо почуватися такими, спрагненими переступити через поріг цих Найсвятіших "Дверей”, якими є Христос, і хочемо просити Пречисту Діву Марію підтримувати нас на цьому шляху та заступатися за нас». Святіший Отець зазначив, що саме завдяки молитві можемо розпізнати, що Христос є центром нашого життя та залишатися біля Нього, погоджуючи свою волю з Його волею. Саме в цьому, за словами Папи, полягає основне завдання Церкви, а Діва Марія є прикладом цього, адже Її життя є «закликом привести все, ким ми є, до слухання та приймання Божого слова». «Схильності Її серця: слухання, гостинність, покора, вірність, прослава та очікування – відповідають внутрішньому наставленню та жестам, які формують християнське життя, –підкреслив Венедикт XVI. – Церква живиться ними, усвідомлюючи, що в них виражено те, чого Бог від неї очікує».

        Пригадуючи, що спорудження базиліки пов’язане з Вселенським Собором у Ефесі, який підтвердив титул Богородиця стосовно Пречистої Діви Марії, Святіший Отець звернув увагу на те, що цей титул вказує на те, що у таїнстві Втілення Божого Сина людська природа з’єдналася з Божою. Особа Христа проливає світло на всю історію Старого Завіту, і через неї можемо побачити, як особисте життя Марії є підсумком історії цілого народу. В цьому ключі отримують сенс окремі життєві історії, починаючи від великих жінок Старого Завіту, що є вираженням надії, яка знайшла своє сповнення у Пресвятій Богородиці, адже відриваючись на дію Святого Духа, Вона «породила Сина, присутність Бога, Який приходить, щоб оселитись в історії та відкриває її на новий та остаточний початок, яким є можливість кожної людини зродитися з висот, жити Божою волею, а, отже, повністю здійснитися».

        «Віра не є відчуженням, – сказав Венедикт XVI, – це інші досвіди порушують гідність людини та якість суспільного співжиття. В кожній історичній епосі зустріч із завжди новим словом Євангелія стала джерелом цивілізації, спорудила мости між народами та збагатила обличчя наших міст, виражаючись через культуру, мистецтво та, не в останню чергу, через тисячі форм милосердної любові». І, не без причини, на думку Папи, Італія, яка святкує стоп’ятдесятиріччя своєї політичної єдності, може гордитися присутністю та діяльністю Церкви, яка, за словами Святішого Отця, «не добивається привілеїв та не наміряється заступити відповідальність політичних інституцій; шануючи законну світськість держави, вона є уважною, щоб захистити фундаментальні права людини».