Думаю, кожен із нас звернув увагу на те, що серед нас є багато людей, які мають різні хвороби. Коли ж поглянути правді в очі, то маємо зізнатись, що кожен з нас має якусь хворобу. На думку святих отців є дуже важливо розуміти духовне значення хворіб. Бо ж Господь, посилаючи нам недуги, дає можливість бути подібними до великих аскетів і подвижників, котрі ради Бога брали на себе різноманітні подвиги. Ми ж через свої лінощі і слабодухість не відважуємось братися за такі подвиги. Ще інша причина, що часто беручись за подвиг, який "самі вибрали”, впадаємо в горді думки про себе. Хворобу ми не вибираємо, вона вибирає нас. Це є своєрідний подвиг, отриманий з самих рук Божих.

   Дуже часто нам немає потреби й шукати, чим саме дана хвороба служить для нашого спасіння. Як правило, ніхто ніколи цього не зможе до кінця зрозуміти. Одному хвороба дана Богом як покута, іншому – щоб застановився, ще іншому – як застереження від біди, в яку потрапив би, коли б був здоровий, а ще комусь, щоб проявив своє терпіння, для когось знову ж, щоб позбутись якоїсь пристрасті – для кожного з нас є якась особлива причина. Часто буває і так, що різні мотивації і причини є переплетенні.

   Час хвороби є часом немочі, безсилля і терпіння, і це ставить нас в особливу ситуацію. Маємо сприйняти цю ситуацію, від якої ми самі не в силі відмовитись, в якості випробування, або подвигу, щоб здобути "вінець мучеників”. У цьому всьому полягає сутність християнського погляду на хворобу, як на час "відвідин нас Господом”. Цей час є доброю нагодою для самоперевірки, застанови над собою та своїм життям, час поглибленої молитви. Тоді знаходимо унікальну можливість побачити в собі свої гріхи, відкрити себе, які ми є насправді. Як також пригадати собі, що смерть не за горами і потрібно без вагань братись за переміну себе.

   Для нас, з роками життя, стає все більше зрозумілим, що страждання тіла є однією з добрих нагод для духовного зросту. Хоча хвороба з богословського погляду і замінює аскетичні подвиги, проте хвороба може озлобити, а не преобразити. Тоді – це страшне зло. Але коли вчитись її переносити по-християнськи, то вона тоді потрібніша за здоров’я. Хочемо ми того, чи ні, але хвороба завжди дає можливість для "вінців” і тоді від нас залежить, як ми цією можливістю скористаємось - на освячення чи на осудження. Щоби зуміти дістати користь від хвороби, потрібно щонайменше прийняти її покірно, не нарікати, як також не перекладати відповідальність за хворобу на обставини чи на людей.

   Тож, коли прийшла хвороба, або ми її постійно маємо, зуміймо побачити ще і ще раз, що це добра нагода застановитись над своїм духовним життям, нагода подивитись на наші відносини з Богом. Тут маємо можливість зустрітись з Господом і перемінити своє до тепер грішне життя. Але коли Господь поверне нам здоров’я, почуймо звернені до нас усіх слова Ісуса Христа: "Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось”(Йо. 5,14).